голосно

  • 161голосити — (над ким чим, по кому чому й без додатка голосно плакати, ридма ридати), тужити (за ким чим), побиватися (над ким чим), оплакувати (кого); примовляти (до кого), приказувати (до кого), причитати (над ким), причитувати (над небіжчиком плачучи,… …

    Словник синонімів української мови

  • 162грати — I 1) (у що, чого й без додатка брати участь у якій н. грі), гратися, бавитися, гуляти(ся) (у що); різатися, дутися (у що) (із запалом, перев. у карти); перекидатися, перекинутися (перев. у карти нашвидку) 2) (на чому, на що, у що й без додатка… …

    Словник синонімів української мови

  • 163гримати — 1) (сильно стукати), грюкати, ударяти, бити; погрюкувати, погримувати (час від часу) 2) (голосно лаяти, дорікати кому н. у чомусь), покрикувати, гикати, гарикати, дорікати, зіпати, волати, кричати …

    Словник синонімів української мови

  • 164дихати — I (робити вдихи й видихи), віддихати, віддихувати, віддихнути, віддихати, зводити дух, звести дух; хапати повітря, хапнути (ухопити) повітря (жадібно); сапати, сапнути (важко, зі свистом); хлипати, хлипнути (важко, голосно); хакати, хакнути,… …

    Словник синонімів української мови

  • 165їсти — I (приймати їжу), споживати, спожити, живитися, у[в]живати, у[в]жити, поживлятися, поживитися, кусати, жувати, ремиґати, трапезувати, їстоньки незм., їсточки незм.; припадати, припасти (до чого); наминати, у[в]минати, у[в]м яти, молотити, рубати …

    Словник синонімів української мови

  • 166крикливий — 1) (який часто й багато кричить, схильний до крику), крикучий, ротатий; галасливий, горла(с)тий (який дуже голосно говорить, кричить); пронизливий, верескливий (який верещить) 2) (про голос, звук), крикучий; лементливий, верескливий (пронизливий) …

    Словник синонімів української мови

  • 167лаяти — 1) (різкими словами висловлювати осуд, докори), сварити(ся), лаятися, картати, ганити, громити, розносити, рознести, клясти, відчитувати, відчитати, чистити, гріти, шпетити, бештати, кабзувати, кобенити, цабанити, гризти, роздраконювати,… …

    Словник синонімів української мови

  • 168лункий — (який голосно й чітко звучить), дзвінкий, голосний, гучний, гомінкий; ляский, розкотистий (який добре відбиває звук, має сильний резонанс) …

    Словник синонімів української мови

  • 169плакати — 1) (лити сльози з горя, від болю тощо), рюмати, рюмсати, ридати, ревіти, ревти, вити; голосити, заводити, тужити (голосно, приказуючи); пхикати, пхинькати, квилити, хникати, скімлити, скавучати, скавуліти, скиглити; сміятися на кутні, схлипувати …

    Словник синонімів української мови

  • 170розговоритися — (захопитися розмовою, говорити охоче, довго), розбалакатися, розгомонітися, розбесідуватися; розбазікатися, розпатякатися, розтеревенитися (перев. говорячи щось пусте, неістотне); розгалдикатися (голосно і швидко) …

    Словник синонімів української мови

  • 171розмовляти — 1) (усно обмінюватися думками, вести розмову), говорити, бесідувати, балакати; переговорюватися (з ким, між ким); гомоніти (тихо, приглушено); гала(й)кати, галайкота[і]ти (голосно); щебетати (перев. про жінок і дітей швидко і жваво) Пор. базікати …

    Словник синонімів української мови

  • 172сварити — (різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд), лаяти(ся), картати, ганити, шпетити, відчитувати, роздраконювати, костити, честити; гримати (голосно); засуджувати, корити (докоряючи за щось погане, хибне) …

    Словник синонімів української мови

  • 173задерти — 1 дієслово доконаного виду підняти вгору; зробити задирку задерти 2 дієслово доконаного виду загризти задерти 3 дієслово доконаного виду заспівати голосно розм …

    Орфографічний словник української мови

  • 174наголос — іменник чоловічого роду наголос прислівник голосно незмінювана словникова одиниця діал …

    Орфографічний словник української мови

  • 175погукувати — 1 дієслово недоконаного виду гукати не дуже сильно або час від часу погукувати 2 дієслово недоконаного виду гукати не дуже голосно або час від часу; наказувати час від часу …

    Орфографічний словник української мови

  • 176бечати — чу, чип , Рс. [1.] Плакати, ревти (про дитину). [2.] Бекати, мекати. Баран бечит, а коза мечит. , чу, чыш, чыт, чыме, чыте, чат, н сп. беч!, Пр. Плакати голосно без потреби, ревти …

    Словник лемківскої говірки

  • 177вопити — воплю, вопиш, Вр. Гукати голосно, кричати …

    Словник лемківскої говірки

  • 178ґелґотати — ґочу, Пр. Голосно і нерозбірливо розмовляти …

    Словник лемківскої говірки

  • 179гівкати — гівкам, каш, н. сп. гівкни! гівкнийте!, Ол. Голосно кричати, гукати, вигукувати звуки: ю гу гу! …

    Словник лемківскої говірки

  • 180голосні — присл. Сб. Голосно, явно, відкрито …

    Словник лемківскої говірки